Чим ми платимо за те, що не беремо до уваги психічне?

Нещодавно одна моя подруга (після смерті її близкої людини)  сказала мені — “я не розумію, чим мені допоможе психотерапія…”, “я думаю”, сказала вона, “мені буде достатньо уваги близьких людей та турботи”. 

Так! Без уваги та турботи значно складніше жити в принципі, подумала я. Але я знаю, як подекуди людям загалом і деяким аналізантам в нашій роботі складно справлятися з життям. Як мало уваги до почуттів, до пережитого, до себе. Як на це бракує часу і знань. Як це все консервується всередині, хаотично живе і ніяк не означене впливає на стани та на життя загалом. І я вирішила написати цей допис. Чим ми платим коли ігноруємо психічне здоров`я?

Після того, як я почала займатись психоаналізом (вивчати теорію та проходити власний психоаналітичний процес) в мене зʼявилося два факти, які я підтвердила на своєму досвіді власному, як аналізанта, і на досвіді людей з якими я працюю:

1. Психіка — це те на чому тримається все життя!

   
   

   Тобто:

   
   

   - фізичне здоров`я напряму залежить від психічного стану;

   
   

   - те, що відбувається або не відбувається в стосунках з близькими людьми, на роботі, з друзями — також залежить від того, що з людиною відбувається психічно, зокрема від її особистої історії і власного досвіду (інфантильного в першу чергу, але також іноді актуального);
   

2. Психіка і її актуальний стан, який обовʼязково базується на всьому попередньому досвіді людини — це база того, як людина буде витримувати стреси, втрати, виклики, задачі, ситуації, які кожного дня нам доводиться зустрічати на своєму шляху, особливо в такий бентежний час.

Я ходжу два рази на тиждень до свого психоаналітика для того, щоб мати простір для переживання, для того для чого я не маю простору і часу в повсякденних викликах. 

Маючи цей простір — я маю можливість осягнути те, що на мене впливає, від чого я страждаю і те, що я самостійно не можу вхопити в почуття.

В ці дві зустрічі на тиждень я підтримую психо-гігєну, яка мені потрібна для роботи зі своїми аналізантами, також я маю можливість відповісти на ті питання, на які самостійно не завжди виходить відповісти, а також за допомогою позиції мого психоаналітика я маю змогу почути чесну тишу або запитання чи відповідь про те, про що я говорю — таких відповідей ми не можемо очікувати від свого постійного оточення. І це було б занадто боляче, якщо б ми їх там отримували. 

Я точно знаю, що мій психоаналітик знає, як працює психіка, який вплив на психічні процеси має культура, інші люди, оточення та фізіологічні процеси, як хитро іноді наша психіка може давати нам насолоду від наших страждань і інші цікаві та дуже важливі речі! Але, те, що сталося саме зі мною — не знає ніхто окрім мене. І ми сумісно збираємо мою історію, а саме в цьому процесі зустрічається актуальна проблематика, яка висвітлює багато моментів з минулого! Це саме те, що дає змогу опрацювати, переробити, осягнути купу матеріалу, який просто існував до цього і якому не було надано уваги, але який впливав, хаотично, без пояснень, а іноді з якимись вигідними поясненнями, які тільки заважали. 

Так само і зі скорботою. Психоаналітик точно знає, що таке робота скорботи. І він може бути з вами поруч так, як інша людина, яка цього не знає — навряд зможе. 

Не бійтесь пси-спеціалістів. Бо ваша психіка — це саме те, що створює  ваше життя в усіх його різноманітних проявах. Тілесних, поведінкових, чуттєвих та того, що відбувається в вашій власні реальності.

Сподіваюсь, що когось цей текст надихне на роботу з психічним, а не тільки з тілом. Тому що за те, що ми не беремо до уваги психічне — ми і платимо тілом, здоровʼям та всім своїм життям.